Суперсиметрія

Одразу після будівництва

Одразу після будівництва

Того теплого літнього дня Рон домовився зустрітися зі своїм другом на проспекті Волі. Він як завжди прийшов першим, тож довелося стояти і чекати, кидаючи пустий погляд у небуття міського руху і неодмінно дратуючись. Домовилися зустрітися о шостій, але для його друга це завжди означало о сьомій!.. А Рон не знав. Дивно, що вони опинялися в одному місці в один час. Ну нехай… Зрештою, є час подумати чи просто подивитися  за натовпом. Погляд Рона привернув будинок обабіч головного корпусу університету. Він розглядав вітрини аркової форми, кам’яне облицювання перших поверхів, еркери, класицистичні карнизи, декоративні обеліски на підвищених кутових об’ємах, балкони з фігурними кронштейнами. Гарно. Замилування Рона архітектурою перебила маленька дівчинка, яка підійшла до хлопця за м’ячем, що ледь не викотився на дорогу, та вчасно вдарився об Ронову ступню. Вона подивилася на хлопця, насупила брови і враз почала голосно плакати. З якого дива? Мама дівчинки одразу підбігла заспокоювати малу. Її обличчя привітало спантеличеного хлопця ніяковілою посмішкою.

“Чого вона так заплакала, ніби злякалася мене? – Думав Рон. – Невже я такий страшний. Чим я її налякав? До речі, моя дівчина вважає мене привабливим. Каже, що на моєму обличчі написані виключно миролюбиві риси. Хоч я і не такий. Невже дитяча безпосередність побачила щось жорстоке чи страшне в мені? Хоча я далекий від того, щоб бути страховиськом, до того ж, люблю дітей. І що означала посмішка мами, так як ніби я винен. Люди завжди схильні бачити в інших тільки маски, якими ми змушені користуватися, бо вже втратили одні в одних бачити справжні натури. Авжеж, я злякав малу, як же інакше! Та на жаль, вона побачила в мені не того, яким я є. …Якась роздвоєність: про себе думаєш одне, інші бачать тебе інакше.”

Рон провів поглядом по майдану так, наче дивився десь удалину. Балкони, арки, пам’ятник, арки, балкони… Знову арки й балкони? Як цікаво – будинок по іншу сторону університету був доволі схожий на той, що хлопець розглядав спочатку. Він підійшов трохи вперед, став напроти пам’ятника Кобзарю через дорогу і ще раз уважно глянув.

“Оце так! – Підсумував він. – Та вони ж абсолютно ідентичні! Це той самий будинок, тільки симетрично відображений! Ха, і я стільки живу тут і нічого раніше не бачив?! Дійсно, ці будинки симетричні. Я ніколи не придивлявся, але максимум, якби мене хтось запитав, я би просто сказав, що ці будинки схожі. Та вони як дві краплі води. Ті самі арки і кронштейни, те саме розташування вікон. ” Рон крутив головою то в один то в інший бік, щоб упевнитися у своєму спостереженні. Сумнівів не залишалося – відкрита ним симетрія враз додала певної поважності та краси усьому майдану, перетворивши сприйняття його у відчуття дзеркальності. Хлопець продовжував. – Я завжди думав, що спочатку бачиш один будинок, а на інший вже не звертаєш уваги, якщо перший надто деталізований і пишний. Геть як з обличчям. Дивишся на людину і думаєш, що ось вона перед тобою. Але хто перед тобою насправді? Лише після спілкування заповнюєш для себе білу пляму на карті відносин – виявляється, у цієї ж людини є ще одна “симетрична сторона” – його справжня суть, його індивідуальна душа! Але хай йому грець, невже люди приречені на те, щоб носити маску і бути роздвоєним у взаємному спілкуванні?.. На що натякає архітектор, використовуючи симетрію?..”

Рон провів долонею по голові й помітив, як із маршрутки виходить його друг. Ну, нарешті.
-Вова, де ти так довго був? Ти в своєму амплуа. Я тобі зараз щось покажу, ти точно не звертав на це увагу…

6 Responses to “Суперсиметрія”
  1. Рон
    12.06.2011

    “На що натякає архітектор, використовуючи симетрію?”

    Наиболее распространена в архитектуре зеркальная симметрия. Ей подчинены постройки Древнего Египта и храмы античной Греции, амфитеатры, термы, базилики и триумфальные арки римлян, дворцы и церкви Ренессанса, равно как и многочисленные сооружения современной архитектуры.

  2. Рон
    12.06.2011

    А що то за ім’я Рон ? ))))))

  3. kotyk
    12.06.2011

    так то ж ваше ім’я, нє?))

  4. Aron
    12.06.2011

    Та ні, моє Арон ))))

  5. Aron
    12.06.2011

    ну серйозно пане Олександр, що то за ім”я “надзвичайно типове” для України ? чи Рон це легіонер “Волині” ? ))))
    А те що він називає свого товариша Вова наводить на сумні думки )))
    Отто .

  6. kotyk
    12.07.2011

    Насправді імена тут не мають значення, крім тих випадків, де герой навмисне названий певним ім’ям – здається, в наступних розділах десь таке буде. Отже, імена довільні. Але в даному випадку виключення – воно стосується, правда, саме Вови, а не Рона. Тут “Вова” має певний сенс для самого автора.


Leave a Reply to Aron

Click here to cancel reply.