Програма воєводи

Адміністрація Генріха Юзефського

Адміністрація Генріха Юзефського

Семен з інструментом у руках і драбиною з’явився з-за рогу будинку, потім підійшов до якогось дерева і поклав те причандалля. Був ранок, ніхто нікуди не поспішав, людей за парканом було мало, та й день обіцяв бути дуже теплим. Він по-господарськи оглянув місцину, потер руки і взявся розгортати пакунок, дістаючи звідти олівець, пилку та цвяхи з молотком. Потім він кудись пішов і через деякий час вернувся із кількома дерев’яними палицями. За тим усім спостерігали двоє сторожових, які часто нудилися на такій роботі. Хоча вони повинні б мати справу із прибулими відвідувачами, але зазвичай приходили одні і ті ж люди, які обмінювалися зі сторожовими лише вітальними поглядами.

-Підпорка для дерева буде? – заговорив один із них.
-Так. – Відповів Семен. – Наріжемо кілька палиць і змонтуємо конструкцію.
-Вчора читав у газеті, так широко писали про нову програму нашого воєводи. Збираються започаткувати якісь міські дискусії. Потім буде з’їзд.
-Про неї уже всі гудуть, але деякі люди не сприймають її. Не всі у столиці в захваті від неї.
-Та його затія нічого доброго не принесе. Її блокуватимуть. – втрутився другий сторожовий з кашкетом на лобі, але випнутим пузом з-під розстібнутої шинелі.
-Ну, знаєте, я не вірю в те, що її загальмують. Юзефський – толковий чоловік. Він тоді справедливо розділив землі – також критикували, але нічого, тепер він на посаді вирішує важливі питання. – Відповів перший сторожовий.
-Він розпалить суперечки, тільки й того.
-Потримайте за той кінець. – Попросив Семен. Перший сторожовий підійшов до палиці, яка лежала на землі, підперта на маленький стілець. Потім садівник узявся за пилку і став різати палицю на шматки. Він роздумував:
-Воєвода пропонує більш рівномірний розподіл між українськими і польським службовцями. В інтерв’ю нашій газеті він казав, що це послабить вплив радикалів.
-Воно так, але він усе одно хоче, що процеси трималися під контролем. – Заперечив перший сторожовий.
-Має ж так бути, на те він і воєвода. – Відказав другий.
-Але хіба палки в колеса Просвіті не дадуть зворотній результат? Вони хочуть розвивати свою мережу, а після утисків ще з більшою енергією те робитимуть. Чого я не можу вивчати рідну літературу й історію як завгодно глибоко, без шкільних підручників?
-Але ж кожен має таку можливість. Для цього і створені товариства на кшталт Просвіти. – заперечував другий сторожовий. Він тримав у роті тоненький сірничок і покручував ним у різні боки.

Семен закінчив майструвати. Тепер він позатикав три палиці навколо дерева у землю. Потім дістав шнурки і прив’язав один кінець спершу до однієї з палиць, потім до інших двох. Згодом став набивати між ними дощечки.

-Перепрошую, але хіба вам мало Просвіти? То підіть до книгарні за книжкою. Все доступно.
-Я не про те хочу сказати. Все одно цього мало. Діяльність організації обмежена владою, а рідні книжки далеко не скрізь купиш. Може, ситуація вирівняється після запровадження програми воєводи.
-Ну, ви ще скажіть, що може вже і не таку владу хочете мати? – трохи обурливо відрізав другий сторожовий.
-Таку чи не таку, але є людські і народні потреби, і якщо їх не задовольняти, напруження зростатиме, і рано чи пізно це ні до чого доброго не приведе. – Прогугонів Семен з олівцем у роті в бік суперечки сторожових. Він саме окреслював якусь лінію.

Раптом до прохідної будки підійшла якась дама.
-Доброго дня. Як я можу потрапити до пана воєводи?

Другий сторожовий підійшов до відвідувачки і поглянув на годинника.
-Прийом починається через п’ятнадцять хвилин. Можете почекати у саду, або піти до приймальні, але там задуха. – Чемно відповів їй і поправив на собі шинель. Він залишився стояти на посту.
-Гарячий день буде – виснував перший сторожовий. І звернувся до садівника. – Чи не міг би я мати сміливості запросити вас увечері на пиво?
-Залюбки! – Відказав той.


Leave a Reply